Ру ф. А що тобі до того? Бар*Кохба. Чесний муж Ніколи так не робить. Це був підступ. Послухай, що тобі скажу, легате! Додому йди, скажи там: хоч би Рим Увесь із своїх гір сімох прийшов Сюди з цілою силою своєю З цілого світа, не зогне Сіона, Не зоре поля, де був храм Єгови. Руф. Я сам розорю! Хоче йти до заслони. Бар-Кохба простягає руку. Гов, назад, легате! Ціла заслона відірвана паде, жидівський люд, Озброєний до бою, валить серед голосного крику й окликів на сцену, на його чолі А к і б а; взаду видно, як утікають римські вояки, при вході лежать трупи побіч убитого бика і переверненого плуга. Бар-Кохба показує простягненою рукою в глиб сцени, Руф уступає. Руф. А хто ти, варвар? А к і б а виходить наперед, відхнений. Вибранець Господній. Повстав новий Саул, новий Давид, Самсон новий серед ворожих тисків! 345
