Ріг сил своїх Господь зілляв на нього, Свій грім вложив в його міцну правицю, Свій блиск у його око, ангелів Сто при-боці його поклав, щоб крили Чоло його стоокими крильми. Його стріла ворожа не досягне, Великий він серед дрібних ітиме, По головах топтати ящірок; Зубами вп'ється в грудь старій вовчиці, Аж та в ногах його заллється кров'ю. Бар-Кохба це, великий син звізди, Твій цар новий, народе, твій Месія! Народ з усіх боків обступає Бар - Кохбу, деякі клякають перед НРМ і цілують його одіж. Він стоїть, схристивши руки на грудях, недвижно. А к і б а. Благословлю тебе! Я, що пройшов ввесь світ І бачив у пониженню свій люд, В тобі його воскресіння вітаю! Ти лев Іуди, Якова звізда, Ти подихом палким уст своїх заб'єш І сатану, як мовив Ісаія! Ти Насі наш, ідеш ти без меча, Бо в рамені твойому є вся сила. Та я опережу тебе мечем владання, І сядеш ти на білого коня, А я держатиму покірно стрем'я, Як свойому царю. До Руфа. А ти, легате, Спіши до Риму й мов: повстав Ізраїль, Тепер не е він безголове тіло. Ізнов помилував Господь свій люд, До храму стін вже не товктимем лобом, А крикнем настріч свойому цареві, Що звесь Бар-Кохба і є син звізди, 346
