Руф сміється. Так маєм тут при купці все весілля! Ну, я подбаю вам про відповідну Весільну ніч! Яке зухвальство, старче, Противитися римському вояці! Це ж честь тобі, як він тебе полає, Пожартувати зволить із паршивим! За пару голубів—і зараз бійка! Це ж видно, що ви зачіпки шукали, А не чого! Ну, а тепер скажи, Де військо те жидівське табориться? Де пробува Бар-Кохба ваш грізний? Чи много вже навербував народу? Все нам скажи, що сам про теє знаєш! Старець. Ніщо не знаю, то й сказать не можу, А якби й знав, тим менше би сказав; Аджеж не зраджу я закон Господній Ні люд його; тут дармо ти питаєш. Руф. Повісьте жида тут на перший хрест, І розгнітіть огонь у нього під ногами, То швидко він не те почне співати. Старець поки його ведуть. Великий Бог, володар сил небесних, Йому хвала хай буде з віку в вік! Руф кивнув на мужа, що стояв за старцем. То ти жених щасливий? 351
