На знак єпископа дйа манахи привалюють плитою вхід до гробу. Та заким завалити його доразу, вони зупиняються, лишаючи тільки вузьку щілину. Єпископ похиляється над цим отвором. Єпископ. Ім'ям Ісус Христовим Молю тебе, Петра святого перснем! За хвилю вже буде запізно, ніч Тебе поглине. Чи відкличеш? Голос Манаха. Єпископ. Ні. Ще хвилька лиш. Відклич свої заблуди Безумні і зухвалі! Здайся! Голос Манаха. Ні! Єпископ. Ну, так гряди со миром! Два манахи посувають плиту, і гріб замкнений. Брати! Помолімось, Всі манахи складають руки, уставлюються парами й процесіональним ходом звільна віддалюються, єпископ останній. Вони щезають між деревами, чути тільки Тх похоронні співи. їх голоси слабнуть. Далекі голоси манахів De profundis ad te clamavi, domine. 395
