Франціск a Paulo. Ввійди, мій брате. Т орквемада. Ох, як я запікся! Без духа… Сонце жре мене й гарячка… Я йшов… Зайшов… мандрівець недостойний До тебе, отче праведний. Я з сили Опав… Хриплю: Ляма савахтані! Бог поздоров тебе, священнику! Франціск a Paulo. Хай Бог благословить тебе, мій друже. Т орквемада. Я теж священник. Франціск a Paulo. Бог тебе провадь1 Нехай і так. Ти маєш повне право Сказать чи не сказать, куди простуєш І відки йдеш; бо всі ті наші кроки Зі сходу йдуть, на заході кінчаться. Чим ти єри, мій брате невідомий, Тим і ми всі. Та сама безконечність Тяжить, мій сину, над людьми усіми, І той сам шлях проходить кожний смертний Ногами в гріб, коліна перед вівтар. Т орквемада. Я йду зо світа і спішу до міста, До Риму йду. Франціск a Paulo. До Риму? 399
