Торквемада. Говорять: чуда твориш, отче! Франціск a Paulo. Хіба що бачу їх. Зоря щоранку Сріблить тут воду; величезне сонце Встає і будить пташенят; всесвітній Стіл накривається для всіх голодних В полях і в лісі, наповня життям Усі затінки, цвіт розверне чашку, А синява небесна блиском грає; Та все це не справляю я, лиш Бог. Т орквемада. Мій отче, Бог велів нам око в око Зійтись; я ясновид і я говорю До тебе, до апостола. Послухай 1 Чи інколи не думав ти про папу: Муж у тіярі, а гріб повапнений! І чи не думав ти: а може, тут Якийсь незвісний перед цим фалшивим Архієреєм єсть єрей правдивий? І клонючися з обов'язку свого Перед оцим намісником надутим, Укоронованим лиш з вибрику припадку, Задуманий цей незнайомий носить У собі душу церкви, а той тільки Пусту корону? Що сказав би ти, Якби дізнався, що цей камінь віри, Величний незнайомець цей — то я? Фр анціск a Paulo. Папа — муж Божий. Він нехай панує. Нема двох Римів. 401
