Пронизує мій дух. Колись в повітрі Побачив Костянтин хрестовий знак. Показуючи на труп'ячу голову. Я бачу також знак цей і так само, Як Костянтин, цим знаком переможу. Так, цей святий пустинник вказує Засліпленим очам моїм новий Вид правди, іншу ясність христіянську. Так, я затримаю собі свій гльоб, І відберу йому той, що він маєі Підводний камінь стане знаком порту, Життя ж за стяг свій буде мати смерть. До Франціска a Paulo. Послухай, Домінік зле зрозумів огонь; Він доброчинний, як не буде підлий. Наш Домінік хотів карать, а я Хочу спасать; костри погасли вже, Я знов розпалю їх. Чи розумієш, отче? Франціск a Paulo. Так. Т орквемада. Я по всій землі вогні засвічу Величні і спасительні. Мій отче, Ніколи краща мрія ще не снилась Людській душі. А в своїйо пітьмі чую Ісуса, як до мене каже: „Йди! Йди, ціль твоя тебе ж і оправдає, Коли її осягнеш“. І я йду. Франціск a Paulo кладе на великій плиті, що служить замість стола, хліб, дерев'яну тарілку і збанок із водою. Франціск a Paulo. Ось хліб тобі, каштани і вода. 404
