Прохання й згоджуюсь. Іди, мій сину! Твоя ідея справді що величня, Аж сміх бере. В Еспанію вертай, Роби, що хочеш. Всі жидівські добра Я віддаю братаничам моїм. Синки мої, питаєте мене, Пощо живе на світі чоловік? Скажу вам це двома словами. Пощо Промовчувати правду! Друзі, я Не бачу за цим світом нічогісько, А в цьому світі лиш себе самого. до Франціска а РіШІО Оба ми бачимо лиш те одне слівце, Як нам просвічує крізь всякі прізми: Твоя—молитва, а моя—забава. Т орквемада оглядаючи аа чергою Франціска a Paulo та Стрільця. Два егоїзми! Стрілець. Ось зліпив припадок Хвилину і пилину, і цей зліпок, Це чоловік. Так само, як і ви, Я— та ж матерія, і був би дурень, Коли би бачучи, як швидко радість Тіка, вагався ще та отягався, Не скоштував усіх розкошей ночі, Не наситився тим, що й так минає. Понад усе—зазнати щастя! В службу Беру собі те, що звуть злочином, І що звуть зопсуттям і пересудом І кровосумішкою. Вбивство—річ вигідна. Ви, може, думали, що як моя Дочка хороша, то я постидаюсь 409
