Ця сторінка ще не вичитана
Сцена в світлиці султана Салядіна. С а л я д і н, саме відправивши свою сестру Сітту до бічної кімнати з тим, щоб відтам прислухувалася його розмові з Натаном, сидить у кріслі. Натан входить. С а л я д і н. Зблизися, жиде! —Ближче! — Аж сюди! — Без страху! Натан. Страх на твоїх ворогів! С а л я д і н. Ти звешся Натан? Натан. Так. С а л я д і н. І мудрий Натан? Натан. Ні. С а л я д і н. Ну, не сам, народ зове тебе. Натан. Народ — то, може. 413
