С а л я д і н. Чейже не гадаєш, Що низько я ціню народній голос. Давно я хтів пізнати чоловіка, Якого він зве мудрим. Н а т а н. А як він Його на кпи так зве? Як у народа Той мудрий лиш, хто хитрий, а той хитрий, Хто власну користь добре розуміє? С а л я д і н. Запевне, думаєш правдиву користь? Н а т а н. Тоді б найбільший самолюб був, певно, Найрозумнішим, розум би і мудрість Були б одно. С а л я д і н. Це ж ти доказуєш Те, що перечить хтів. Людські правдиві Користі, ті, що люд не зна, ти знаєш. Принаймні ти старався їх пізнати, Роздумував над ними: це одно вже І робить мудрим. Н а т а н. За такого кожний Себе вважа. С а л я д і н. Ну, годі в скромність грати! Все лиш »ту скромність чути, де ми ждали Холодного розсудку — остогидне. Живо встає. До речі перейдімо! Але, жиде, Лиш щиро, з серця щиро! 414
