Робити милим Богу й людям. Отже, Не диво, що той муж на Сході з пальця Його ніколи не здіймав і дбав, Щоб він навіки при його дому Держався. А то так. Той перстінь Лишив він найлюбішому з синів, 1^ завіщав, щоб цей знов полишив Його тому з своїх синів, якого Найбільше він полюбить, так щоб завше, Без огляду на старшинство, єдино Лиш в силу перстеня той найлюбіший Був головою і князем у домі. Ти зрозумів, султане? С а л я д і н. Такі Що далі? Н а т а н. Отак, із сина сходячи на сина, Прийшов той перстінь до одного батька, Що трьох синів мав; всі були однако йому послушні і всіх трьох однако Любив отець. Лиш від часу до часу, Коли котрий з ним сам був, і батьківське Чуття не розділялося на троє, Здавалось, що раз цей, раз той, раз третій Гідніший перстеня; і батько мав Побожну слабість кожному з черги Той перстінь у насліддя обіцяти. Ішло так, поки йшло. Та ось прийшла Пора вмирати, і сердега батько Заклопотався. Жаль йому скорбити Тих двох синів, що також полягали На заповіт його. Яка ж тут рада! Він потаємно прикликає майстра І на зразок свойого перстеня 419
