С а м с о н 1 входить з поводарем. Ще трохи далі взич руки своєї Незрячим крокам, ще крихітку далі! На тій лавчині маю тінь і сонце, Там я сідаю, як який випадок Мене звільнить з невольницької праці, Що, зрештою, день-в-день в робочім домі Мене лоточить. Там я в ланцюгах Ледве вспіваю хлипнути повітря Важкого, спертого, що в груди ллється Немов гнилий напій. Та тут затеє 1 Драматична поема „Самсон борець“ (Simson Agonistes) Джона Мільтона, автора „Втраченого раю* та голосної Defeiisio pro populo angliknno, була лебединою піснею цього найбільшого англійського поета XVII в. Видана 1671 р., вона немов була сповіддю поета, важкою сумою його життєвих досвідів, та притім зворушливим малюнком його характеру і світогляду. От тим то, як глибокоправ- дивий „людський документ“, а притім високо артистичний твір, „Самсон борець“ має безсмертну вартість і далеко ближчий для нашого чуття і розуміння, як головний епічний твір Мільтона .Втрачений рай“. Подаю тут у перекладі початковий уступ драми, монолог сліпого Самсона, славний власне задля автобіографічної ноти, бо тут Мільтон, який сам у часі написання цієї поеми був сліпим більше як десять літ, билив на папір своє горе, спричинене сліпотою, і свою безмірну тугу за світлом, „першим твором Божим". І. ф. 427
