пародія, ані політика не грає ніякої ролі. Коли и мова тут про видних достойників і не брак проти них гострих стріл, то це звичайно не певні, виразні одиниці, а типи: їх хиби не політичні та соціяльні доктрини і змагання, а щоденні привичкиЦй поводження серед їх окруження. Мова тут проста, зближена до щоденної розмови, декуди занечищена „фаховими“ жаргонами ринку, пристані, війська. Комедія став виразно на службу сучасних практичних інтересів, не бичув, а моралізує, не творить, а копіює дійсність. Певна річ, великі таланти в роді Менандра й тут уміли не чиплятися дрібниць, а доходити до основи людських характерів, до загальної правдивости, яка зробила їх твори взірцями також новочасної обнчаєвої комедії. Сценка, яку тут подаємо, віднайдена недавно на шматку викопаного папіруса, може дати добре поняття про драматичну штуку Менандра. Знахідники бачуть у ній уривок якоїсь більшої цілости, але,, проте, сама вона творить для себе зовсім повну, органічну цілість. Наскільки вірно присуджено її Менандрові, важко рішити, бо її будова, подібна до наших інтермедій, нагадує далеко пізніші часи т. зв. міміямбів, коротеньких одноактівок, яких кілька, написаних олександрійцем Герондасом, також дав нам пізнати ласкавий лівійський пісок. Ще в дохристіянській Греції почали з давніших грецьких поетів, особливо з Евріпіда та Менандра, робити виписки для вжитку школи. Ті виписки зробили кепську прислугу авторам, бо за шматочками їх творів, у яких учителі подавали ученикам зразки життєвої мудрости старих авторів, в часом позабувалися сомі їхні твори. Із Ме- нандрових комедій вибирано головно такі сентенції, що містилися в однім рядку; виїмково подавано сентенції, що містилися в півтора або двох рядках. Так повстали різні редакції збірок п. з. „Гномай моностіхай", у яких містилося рівне число сентенцій, від 80 до 400. Вони дійшли до нас у різних, переважно дуже пізніх рукописах, із яких віденський та ватиканський походять із XV— XVII вв. Майнеке з різних таких збірок зложив цілість, що обіймав несповна 800 рядків. Пізніші дослідники дали ще деякі причинки, а власне V. М е у е г, (aus Speyer), Die urbinatische Sammlung von Spruchversen des Menander, Euripides und anderer (Abhandlungen der bayerischen Akademie І CI., т. XV, 2 Abt. ct. 397 і далі). Той сам автор подав іще „Nachlese zu den Spruchversen des Menander u. А.* в Sitzungsberichte der bayerischen Akademie 1890, ct. 355 і далі. Пару праць присвятив 436
