Даос. Я ще маю слово. С м і к р і н. Ти, як іще раз словом обізвешся, Мій кій тебе покличе до спокою. Отак і требаї Даос. С м і к р і н. Ну, балакай далі! Даос. Гаразд! Я взяв дитя, заніс його В свій дім — міркую зразу: от я буду Йому за батька. Та вночі, звичайно, Всіляке мислиш. Сам з собою раджусь І думаю: „Пощо мені здалося Дитині за пістунку бути? Де я Візьму ті гроші? Лиш жура та клопіт“. Так я надумав. Другий день я знов Жену на пашу вівці. Цей вугляр — Вуглярством порається,— і прийшов До мене в толоку, бажав у лісі Колод нарізать. Вже не раз я бачив Його й балакав з ним. Він, бачучи Мене в такій журбі, та й каже: .Даос, А що тобі?“ Кажу: „От з мене дурень!“ І все сказав йому, як я знайшов І як заніс. І ще я не скінчив, Він ну благать: „Щоб ти щаслив був, Даос! „Віддай мені хлоп'я!“ І все своє: „Дай бог, щоб ти був вольним і щасливим! У мене жінка — так веде він далі,— Що хлопчика одного привела, 441
