Щоб золото, чи що там, при дитині Лишилось, як його бажала мати— Хто там вона була,—аж би доріс він,— Чи цей аби й сорочку зняв з дитини, Бо він знайшов чуже добро? Чому я В тій хвилі, як він дав мені дитя, Не зажадав окрас? Бо ще той хлопчик Не був в моїй опіці. А що я Тепер стою за нього й промовляю— То чиню лиш за нього й не жадаю Собі нічого. Гермесова ласка? Мій друже, не знаходь таке ніколи, При чім є щось живе, якому річ належить. А ти, брат, не знайшов, лишень обдер. Так, це грабіж! Подумай, батечку: Він, може, з вищого, ніж ми, коліна. Трудиться тут не вистарчить для нього. А вроджений наклін його спонука До діл, свобідному властивих мужу, Льви бить, кувать оружжя, побіджати. Ти ж бачиш часто гри такі в театрі 1^ знаєш чень історію Пелія И Нелея. їх убогий чоловік Знайшов, пастух, отак у шкіру вбраний, Як я. Та бачучи, що благородне Коліно їх, сказав їм, як знайшов їх, Віддав клунок їм, у якім був скарб,— І тайна їх уродження відкрилась І з козопасів стали королями. Якби клунок Даосу був до рук Діставсь, він зараз би продав його За пару драхм, і ввесь їх вік пройшов би В невідомі, що брость це благородна І кров князівська. Тож не слід, мій пане, Щоб я ховав дитину цю, а Даос Ті речі, що в них їх будуще щастя 444
