Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 19. Переклади (1960).djvu/457

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

112. З львом лекше дійдеш до спокою, Аніж із жінкою лихою. 113. Пізнаєш друга у нещастя дні, Як золото в огні. 114. З мудрими знайся, І мудрости від них для себе набирайся. 115. Розум у всякій потребі підмога, Він світло, що наш зір усе веде до Бога. 116. Перша потреба розуму ясного — Пізнать себе самого. 117. Розум—життя провідная звізда, Гніву і пристрастям сильна узда. 118. Хто череву свому нанявся служить, У того ввесь розум облогом лежить. 119. Старих оздоба —мовчанка, Ласкавість із терпливістю; А молодих—покірливість 1 запал із сквапливістю. 120. До всяких явищ треба додивлятися; Щоб щось сказать, на речі треба знатися. 121. Се знак душі гнилої, Коли хто тішиться з біди чужої. 122. Хто сам себе занадто любить, Той швидко всіх приятелів розгубить. 456