Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 19. Переклади (1960).djvu/458

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

123. Три речі однако нестійні до дна: Гнів, море й зла жона. 124. Коли не хочеш бути в неволі, Не клич до ради жінки ніколи. 125. Жінка лиха і слотлива пора— Вічна жура. 126. Велика сердитість і жінка п'яниця— Хто має їх в хаті, волів не жениться. 127. Сила без розуму й знатну особу Вгонить до гробу. 128. Тайни своєї навіть найліпшому другу Не говори, бо сказавши, Будеш у страху, що він тебе зрадить, Ворогом ставши. 129. Власть і багатство душу скривляє, Навіть розумних ума збавляє. 130. Лукавий чоловік, що смирний вид приймає, На ближніх тайні сіті заставляє, Написано дня 10—26 лютого 1911. 457