Інтелігентний чоловік, занятий духовою, а особливо науковою працею, не нудиться ніколи. Нудьга являється в нього хіба як признак банкротства його наукової роботи, її методи та здобутків. Таким ученим являється також Фавст у Ґетевій трагедії, який у вступнім монологу виказує мниму недостаточність усіх, доступних йому, наук і доходить до наміру самовбивства. Таким самим ученим, якого не задоволила його наука, являється також Фавст у маленькій драматичній сцені Пушкіна, написаній очевидно під впливом трагедії Гете. „Я нуджуся, бісе!“ — такими словами починається та сцена. І Мефістофель, із яким розмовляє тут Фавст, із правдиво чортівським знанням людської душі розкривав перед Фавстом тайники його власного життя, доказуючи йому, що він від наймолодших літ при всіх своїх заняттях та забавах почував нудьгу га обридження. Особливо вражає читача Мефістофелева аналіз» Фавстової любови до Ґретхен, у якій Фавст голословно вказує одиноку святу згадку свого життя. У відповіді на те Мефістофель указує йому драстичними словами цілу безодню погані та зневір'я. Фавст не мав на се ніякої відповіді, крім розпучливого викрику: „Пропадай ти, пекельний виплоде!“ Розуміється, Мефістофель не може пропасти від нього і вказує йому для розривки корабель, що пливе по морю, оповідає, що на нім міститься,—знов таки з чорті вською фантазією,—і Фавст наказує йому зараз затопити той корабель. Ся дрjM8TH4Hb сцена, написана в р. 1824 рівночасно з „Борисом Ґодуновим“, виявляв незвичайний драматичний талант Пушкіна, який немов у світлі блискавки вміє показати безодню горя та зопсуття в людській душі. Розуміється, для оцінки вартости науки та духової праці ся сцена не дає ніякого рішучого протидоказу, бо автор зовсім не входить у те, якою саме наукою і з якими вислі- дами займався Фавст. Іван Франка. Писано дня 15 ивітня 1914 р. 463
