Іван. Він сам хотів прийти. А л ь б е р. Ну, слава Богу! Я без викупу Не випущу його. Стук у двері. Хто там? Входить Соломок. С о л о м о н. Слуга покірний. А л ь б е р. А, приятелю! Жидюга клятий, любий Соломоне! Прошу сюди! То ти, як зачуваю, В мій довг не віриш? С о л о м о н. Пане милостивий, Клянуся вам, що рад би, та не можу. Де взяти гроші? Ввесь я зруйнувався, Все лицарям допомагаючи,— А жоден не платить. Я вас хотів Оце просить, чи не могли б мені Хоч часть віддати? А л ь б е р. Ах, розбійнику! Та як би в мене завелися гроші, Чи став би панькатися я з тобою? Та ну, не будь упертий, Соломоне Премудрий, викладай тут червінці! Сотчину висип, поки зараз тут Тебе не скажу обшукать.^, С о л о м о н. Сотчину! Якби я мав сто червінців— 467
