Г е р ц о ґ. Ми тепер Обновимо знайомість. Ви забули Мій двір. Барон. Вже дуже постарів я, князю. А при дворі що можу я робити? Ви молоді, вам любі празники, Турніри, а до них я вже не здатний. Дасть Бог війну, то я готов, хоч би Постогнуючи, на коня знов сісти; Ще стане сили меч старий за вас Тримтячою рукою добувати. Г е р цоґ. Бароне, ваша щирість відома Мені. Були ви діда мого другом, Отець мій поважав вас, і я все Вважав вас вільним, добрим лицарем. Та сядьмо! Сідає. Діти єсть у вас, бароне? Барон. Лиш син один. Г е р ц о ґ. Чому його при собі Не бачу я? Вам надокучив двір мій, Але йому в його літах і чині Пристоїть буть при нас. Барон. Мій син Не любить шуму світових забав. Він дикої та сумрачної вдачі. Довкола замку все блука лісами, Як олень молодий. 478
