Г е р ц о ґ. А не гаразд Йому дичитися. Ми незабаром Його тут привчимо до світових Забав, балів, турнірів, лиш пришліть Його мені та назначіть йому До стану відповідне вдержання. Ви брови морщите? Мабуть з дороги Втомилися?.. Барон. Я не втомився, княже! Та ви ввели мене у клопіт. Перед вами Хотів би я признаться, та мене Ви змушуєте висловить про сина Те, що я хтів би скрити перед вами. Він, князю, на біду мою, негідний Ні милости, ні вищої уваги. Він молодість свою проводить у розпусті, У низькім зопсуттю. Г ерцоґ. Мабуть тому, Бароне, що він сам. Бо самота Й безчинність гублять молодих людей. Пришліть його до нас, то він забуде Всі привички породжені в глуші. Барон. Звиніть, мій князю, але справді я Не можу з тим згодитися. Г е р ц о ґ. Чому? Барон. Звільніть від ВІДПОВІДНІ 479
