Ця сторінка ще не вичитана
Барон. Я доказу не дам, хоч певно знаю, Що смерть моя пожадана йому. Те тільки знаю, що він пробував Мене… Г е р ц о ґ. Що? Барон. Обікрасти. А л ь б е р впадав в кімнату. А Л Ь б Є р. Бароне, брешете І Г е р ц о ґ до Альбера. Як ви посміли? Барон. А, ти тут! Ти, ти смів… Мені… Ти смів вітцеві^ висловить Такеє слово? Брешу! И перед ким? Перед самим князем! Мені! Мені! Хіба я вже не лицар? А л ь б е р. Ви брехун. Барон. І грім іще не вдарив? Боже правий! Так ПІДІЙМИ Ж ОЦе! Кидав рукавичку. І нехай меч Розсудить нас! Син сквапно підіймає її. А Л Ь б Є р. Спасибі вам! Ось перший дар вітця! 481
