Ця сторінка ще не вичитана
Герцог1. Що бачив я? Що тут передо мною? Старого батька визов син прийняв! В який же час надів на себе я Ланцюх князівський! Замовчіть оба! Ви, старий дурню, й ти там, тигрисе, Недолітку, покиньте зваду! До Альбера. Дай Мені ОЦе! Відбирає від нього рукавичку. А Л Ь б Є р стиха. А жаль. Г е р ц о ґ. А так і впився У неї нігтями! Йди геть і не посмій Являтися до мене, поки сам Я НЄ ПОЗВу тебе! Альбер відходить. А ви, нещасний старче, Чи вам не стидно? Барон. Вибачте, мій князю! Стоять не можу я… Мої коліна Ослабли… душно! Душно!.. Де ключі? Ключі, КЛЮЧІ мої! Паде до долу. Г е р ц о ґ приступав до нього. О, Боже, він умер! Страшний цей вік, страшні серця в людей! Переклад писано в днях .'і — 7 квітня 1914 р. 482
