Ця сторінка ще не вичитана
МОЦАРТ і САЛЬЄРІ (1830) СЦЕНА ПЕРША Кімната С а Л Ь Є р І. Всі кажуть: „Нема правди на землі“, Але нема й там угорі. Для мене Це ясно так, неначе проста ґама. Прийшов я в світ з любов'ю до мистецтва Дитиною, коли високо в нашім Старім костьолі грали на орґанах, Я слухав і заслухувався, сльози Невільні та солодкії текли. Покинув вчасно я пусті забави; Науки, що від музики далекі, Мені обридли; вперто й гордовито Відрікся я від них, і музиці одній Віддався ввесь. Важкі там перші кроки, Нудна дорога, та я переміг Ті перші недогоди. Ремесло Поставив я, як підніжок мистецтва. Ремесником зробився, своїм пальцям Надав послушну, хоч суху ще вправу, Та влучність слухові. Вмертвив я звуки І музику порізав наче трупа, 484
