Ця сторінка ще не вичитана
М о ц а р т. Ах, Сальері! Чи й сам ти не смієшся? С а л ь є р і. Ні, мені Не смішно, як маляр би негодящий Мазюкать став Мадонну Рафаеля; Не смішно, як би паяц безсоромний Пародією став паскудить Данта. До скрипаля. Геть відси, діду І М о ц а р т. Та чекай! Ось на тобі! Дав йому монету. Пий за МОЄ Здоров'я! Старий відходить. Ти, Сальєрі, Сьогодні щось не рад. Прийду до тебе В інший час. С а л ь є р і. Що ж ти приніс мені? М о ц а р т. Нічого, так, дрібницю. Вчора ніччю Не брався сон мене, як часто Бува зо мною, і до голови Прийшли дві-три мельодійки, а нині Я їх списав. Бажалося мені Твій суд почути, та тепер тобі, Здається, не до мене. Сальєрі. Моцарт, Моцарт! Чи ж то мені колибудь не до тебе? Сідай, послухаю. 487
