Ця сторінка ще не вичитана
Сотворить щось велике, й полюбуюсь я? І як із гостем тим ненависним Сидів я за одним столом, мені Все думалось: Ануж тепер знайду В нім свого найлютішого врагаї Ануж із гороїжної своєї Він висоти на мене кине громом Кривавої зневаги, — і тоді Не дармо зберегав я дар Ізори. І вийшло такі Нарешті я знайшов Свойого ворога, і новий Гайден Чудовим захватом мене сп'янив. Тепер пора! Мій давній дар любови Хай перейде у чашу мого друга! СЦЕНА ДРУГА Окрема кімната в гостиниці, в ній фортеп'ян. Моцарт і С а а ь є р і за столом С а л ь є р і. Щось ти понурий нині. Моцарт. Я? Нітрохи. С а л ь е р і. Мабуть тобі щось, Моцарте, невлад? Обід чудовий і вино предобре, А ти мовчиш хмарний. Моцарт. Признаюся, Мій Requiem мене тривожить. 490
