До чого? С а л ь є р і. М о ц а р т. Бачиш, чорний чоловік І день і ніч мені спокою не дає, За мною скрізь він гониться, як тінь. Ось і тепер мені здається, що Сидить він з нами самотретій. С а л ь є р і. Годі! Який дитячий страх! Розвій пусту Цю думку! Бомарше мовляв мені: „Послухай, брате Салієрі, скоро Иа тебе напосядуть чорні думи, Ти відкоркуй шампанського плящину, Або читай „Фіґарове весілля“! М о ц а р т. Так, Бомарше був добрий твій приятель, І написав для нього ти „Тарару“, Прегарну штуку. Там один мотив — Я все його тверджу в щасливу хвилю. Ая, ля, ля, ля! А правда, Сальері, Що Бомарше когосьто отруїв? Сальері. Не думаю. Для ремесла такого Він був занадто сміховалець. М о ц а р т. Алеж Він геній був таксамо, як я й ти, А геній, як і злочин, це дві річі Несовмістимі. Правда? 492
