Потребами буденного життя, — Всі віддались би вільному мистецтву. Нас мало вибраних, щасливців нетрудящих, Що користю ганебною гордують, Єдиної краси жерців. Неправда? Та я сьогодні трохи нездоров, І якось тяжко робиться мені. Піду, засну. Прощай же І Відходить. С а л ь є р і. Прощавай! Сам. Заснеш, але на довго, Моцарте! Та чи Сказав поправді він, і я — не геній? Геній і злочин — речі несумісні? Неправда! А Михайло Буонаротті? Чи може й це лиш вигадка тупої, Безмисної юрби, і творець Ватикана Не був убивцею? Переклад писано в днях 18*19 січня 1914 р. Драматичний образок Пушкіна .Моцарт і Сальєрі* мав дуже мало спільного з властивою біографією великого німецького музики. Иоган Хрізостом Вольфґанґ Амадей Моцарт уродився дня 27 січня 1756 у Зальцбурзі, а вмер дня 5 грудня 1791р. в Відні, проживши 36 літ. Він був незвичайний для всіх часів музикальний талант і написав протягом свого короткого життя 626 музикальних творів, у тім числі 68 духовних, 23 опери та театральні твори, 22 сонати для клявесину, 45 сонат для скрипки й кляве- сину, 32 квартети для струнних інструментів, 49 симфоній і 55 концертів. Найважніші його опери—„Ідоменей“, „Мі- трідат“, „Сулля", „Весілля Фіґаро“ та „Дон Жуан“—ува- жалися при кінці XVIII віку найкращими творами театральної музики. Із його особистого життя варто зауважити хіба те, що він якийсь час був органістом у Зальцбурзі, я більшу часть життя провів у Відні при цісарськім дворі Иосифа II, як надворний капельмайстер. Він був жонатий і вмер природною смертю в досить скромних маєткових 494
