Ця сторінка ще не вичитана
РУСАЛКА (1832) СЦЕНА ПЕРША Беріг Дніпра. Млин. Мельник і дочка Мельник. Ой, то ж то всі ви, молоді дівчата, Дурненькі! Вже як підвернувся вам Завидний чоловік, непростий, то потрібно б Його до себе сильно прив'язати. А чим? Поводженням розумним, чесним Приваблювати, то суворістю, То ласкою; часом ненароком Чи натяком про шлюб нагадувать, А поперед усього зберігати Свою дівочу честь, безцінний скарб. Вона мов слово: раз його упустиш, То вже не вернеш. А коли на шлюб Нема надії, то всетаки можна Бодай якийбудь зиск собі, та рідним Якийсь пожиток видумать. Це треба Обдумати: „Не вічно ж буде він Любить мене та пестувать“. Та ні, Куди вам думати про добре діло? І чи подоба? Вас лиш дур береться, 497
