Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 19. Переклади (1960).djvu/504

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

Женитися, а по рахунках інших Людей та для чужого інтересу. Твій сум утішить Бог і довший час. Не забувай мене І Візьми на пам'ять Цю пов'язку І Дай, ось тобі я сам її надіну. А до того ще Привіз оці коралі. На тобі! А ось іще вітцю твойому я Пообіцяв — віддай йому! Дав їй мошонку. Прощай! Вона. Постій! Тобі сказати мушу ще… Не тямлю, що… Князь. Згадай! Вона. Для тебе я На все готова. Ні, не те… Постій! Та неможливо, щоб навіки, справді, Мене ти міг покинуть! Все не те! Еге, згадала! Ось сьогодні в мене Під серцем рушилась твоя дитина. Князь. Нещасна! Що ж із того? Хоч для неї Побережи себе. Я не покину Ні твоєї дитини, ні тебе. З часом… можливо… сам приїду вас Відвідати. Потішся, не журися! Дай, обійму тебе останній раз! Відходячи, Скінчилося! Мов лекше на душі. Я бурі ждав, та справа обійшлася Досить спокійно» Відходить. Вона стоїть недвижно. 503