Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 19. Переклади (1960).djvu/507

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

Хто може перешкодити йому? Чи я не говорив тобі? Дочка. Та як же міг він, Як добрий чоловік, прощатися зо мною, Мені дарунки ще давать? О, Боже! І гроші! Викупить себе він думав, Язик мені сріблом тим загатити, Аби про нього не пішла зла слава І не дійшла до жінки молодої. Ага, забула я тобі віддати Оцю мошонку. Це він дав тобі За те, що добрий ти для нього був, Дочку пускав ти тягатися з ним І не держав її на осторозі. Нехай же вийде на добро тобі Моя загибільї Кидає йому мошонку. Мельник. Ось чого дожити Прийшлось мені! Що Бог довів почути! Та гріх тобі так гірко докоряти Вітцеві рідному. Одна ти в мене Дитина на ввесь світ, одна відрада У моїй старості, то як же мав я І волі не давать тобі? І покарав Мене господь за те, що слабо я Держав тебе та не сповнив вітцівський Свій обов'язок. Дочка. Душної Душно! Душної Змія холодна в мене шию душить. Змією підколодною мене 506