Опутав він, а не намистом цим! Рве на собі намисто. Отак би розірвала я й тебе, Зміє, проклятая розлучнице моя! Мельник. Та що ти? Справді, ти з ума зійшла. Дочка здіймав з голови чівку. Ось мій вінець! Ганебний це вінець! Ось чим вінчав мене лукавий ворог, Коли я відреклася від усього, Що перше дороге мені було. Ми розвінчалися. Пропадь, віночку! Кидав чівку в Дніпро. Тепер всьому конець! Кидається в ріку. Мельник здіймаючи руки. О горе, горе! СЦЕНА ДРУГА Княжий терем Весілля. Молоді сидять за столом. Гості. Хор дівчат. Ст ароста. Веселе ми весіллячко зіграли. Здоров будь, князю й молода княгине! Дай Боже вам в любві та в згоді жити, А нам у вас якнайчастіш гостити! Що ж ви, дівчата гарненькі, замовкли? Що ж ви, біленькі лебідки, притихли? Чи всі ви співанки переспівали, Чи, може, горла в вас від співів пересохли? 507
