Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 19. Переклади (1960).djvu/511

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

Та жаль гіркий; підсолодить його Ніколи не завадить. Молоді цілуються. Чути слабий окрик. Князь, здригаючи. Знов вона! Це крик Ті ревнивий. Що таке? Конюх. Я не знайшов її ніде. Князь сердито. От дурень! Дружба встаючи. Час нам княгиню мужеві віддати Та молодих у дверях хмелем посипати. Усі встають. Сваха. Та, певно, час. Давайте ж півника! Молодих годують печеним півнем, обсипають хмелем і ведуть у спальню. Сваха. Княгине-душенько, не плач, не бійся! Послушна будь! Молоді відходять у спальню. Всі розходяться, крім свахи та дружби. Дружба. Де чарочка? Всю ніч Під вікнами я мушу їздити, То й покріпитися вином не вадить. 510