резня 1908 рояу Франко виїхав лікуватися до Ліпіку. Його мучили страшенні галюцинації. Одного дня — описує Франко в недрукованій „Історії моєї хвороби” — почув він голос Михайла Драгоманова, який почав докоряти поетові тим, що через нього Драгоманову важко жити на тамтім світі, і грозив поетові поставити його „на суд Божий”. Одної ночі, в якій поет лежав у сильній гарячці, його збудили зі сну голоси невидимих духів, і один з них відчитав декрет, що запозивав його на суд Божий, опісля приказав йому вийти з хати, бо інакше дім завалиться. В галюцинації поет покидає лікарню, на приказ страшних духів, по дорозі скидає з себе всю одежу. Ті ж духи заборонили йому вертатися до Ліпіка й оглядатися, але він оглянувся, а тоді духи склали суд, на якому засудили поета на „найстрашніші муки пекельні, а перед тим на побут у якійсь горі протягом 18.000 літ”. Після суду поет почув, що під ним рухається земля, і він з безмірною ско- рістю перелітає безмірні простори. В часі цієї мандрівки поета, викликаної галюцинаціями, йшов дощ і дув холодний вітер. На другий день його знайшли за Ліпіком в одній сорочці біля великої калюжі, і він пролежав кільканадцять днів у великій гарячці. На цю то важку пригрду натякає поет, якого хвороба, в більшій чи меншій мірі, не кидала до кінця його страдницького життя. їв. Лизанівський. 528
