Каїн. Мертвих і вічних, безконечних, сильних, Страшнії тайники простору, безлік Світів існуючих, минувших,— словом Бездну огромних творів, сонць, земель І місяців, що з музикою грому Котились в безмір своїми шляхами; Так, що сказати сього в людській мові Не мож. Лиши мя, Авель. А в е л ь. В твоїм оці Неземний жар горить: вогнем незвиклим Лице палає; дивні і важкі Слова твої; мій брате, що тобі? К а ї н. Мені? А що ж би?.. Прошу тя, лиши мяі Авель. Ні, аж враз жертву принесем з молитвов. К а ї н. Будь ласкав, Авель,— сам жертвуй! Тебе Єгова любить. Авель. І тебе чень тож. К а ї н. Ні, тебе більш,— но що мені до того! Ти ліпше вмієш му служить, ніж я,— Ну, і служи му сам,— а не зо мною. Авель. Не варт бим, брате любий, бути сином Адамовим, якбим не чтив тебе 90
