Ця сторінка ще не вичитана
Як старшого, і не зазвав тя разом Зо мнов служити Богу, і тобі Не дав першенства, так як ся належить. К а ї н. Но я не домагавсь першенства того. А в е л ь. Тим дужче жаль ми. Прошу тя тепер хоч, Зроби се! Дух твій, бачиться, обдав Якийсь туман. А се тя успокоїть. К а ї н. Ні, ні! Нічого мене не успокоїть! Вспокоїть кажеш? Серцем я ніколи Не був спокійний, хоч стихала буря. Лиши мя Авель, або я тебе Самого лишу туй. Авель. Не відганяй мя! Сповнімо враз оба святеє діло. К а ї н. Га,— так, то й так. Скажи, що тра робити? Авель. Бери си вівтар. К а ї н. Ні, ти вибирай; Для мене вни,— лиш дерня та каміння. Авель. Ні, вибирай. К а ї н. Ну, сесь1. 1 Сесь цей. 91
