школу та гімназію, від усього, що пахло цивілізацією та інтенсивнішим духовним життям.
Оця відірваність від духовного життя клала своє клеймо й на гімназію. Вчителі, що приходили сюди, особливо молодші супленти[1], такі, що не мали своєї сім'ї, або хоч і жонаті та слабшого характеру, швидко забували про всякі наукові інтереси і розпивалися, пересиджували дні й ночі в одинокім християнськім склепі Баєра з колоніяльними товарами та з кімнатою для снідань, приходили часто до кляси п'яні, і — розуміється — така то й була їх наука. Осторонь від цеї компанії держалися лишень не многі, головно два брати Турчинські — Юлій (звісний повістяр, з фаху історик) і Емерик — ботанік, далі др. Антоневич, Ів. Верхратський, оба катехити: руський о. Торонський та латинський кс. Дронжек. Перед вів у піяцькій компанії Осмульський, заступник учителя, що вчив французької мови та заступав іноді інших учителів у ріжних предметах, також гуморист sui generis, прозваний серед учеників Смоком. Цей був для п'яницької компанії небезпечним взірцем, бо мав голову так само міцну, як був величезний його живіт. Ніхто його не бачив п'яним: по цілонічній піятиці він ішов до кляси як коли б нічого не було і відбував преспокійно свої чотири години, і навіть бистрі очі учеників не могли по нім
- ↑ Суплент — кандидат на вчителя, без вчительського іспиту.
