Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 2. Оповідання (1956).djvu/203

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

пізнати нічогісінько. Для менше твердих голів його компанія була загубою: своїми дотепами і кпинами він підгонював їх пити все більше й більше, щоб додержати йому кроку, і реготався своїм грімким пивним басом, коли його партнери валилися під стіл, або вийшовши на ринок падали як снопи або немилосердно писали мисліте по вулицях.

Нема що казати, що, бачучи такий приклад згори, гімназіясти й собі ж шукали відповідних розривок. У нижчій гімназії ще до мойого часу держалася стара єзуїтська традиція — бійок із жидами. Сезон тих бійок припадав особливо на місяці червень і липень, час річної купелі. Над рікою в часі купання, звичайно в п'ятниці та суботи бували бійки, які не раз кінчилися й тяжкими каліцтвами, особливо від обопільного обкидування камінням. Давніше брала участь у таких баталіях і вища гімназія, — це було в пору, коли в вищій гімназії були переважно дорослі парубки, що в тих бійках шукали виходу для своїх молодих сил. Коли я дійшов до вищої гімназії, там було вже „дрібніше“ покоління, і бійки з жидами вийшли з моди.

Для великої части гімназіястів вищих кляс ті роки бували часом полового дозрівання, — не диво, що не знаходячи ані батьківського проводу, ані досить сильних духових та наукових інтересів, що абсорбували б[1] їх увагу, хлопці кидалися

  1. Абсорбувати — звертати в другу сторону нищити.