в його віці. З якої причини його видалено зі служби — не вмію придумати. І що він не покрав нічого, про це свідчила його бідність; що не пропив ані не програв у карти, за цим промовляв брак усякого сліду налоговости і та молодеча свіжість та наївність духова, що виявлялася в його розмовах і так притягала до нього наші молодечі серця. Та коли й були які плями в його минувшині, в усякім разі він дав доказ незвичайної сили духа, скинувши з себе всі давні шкаралющі, спустившися з сином на саме дно бідности і ходячи по тім дні так безжурно та безпристрасно та помагаючи синові вибитися вгору.
Здавши матуру[1] я перейшов до Львова на університет і покинув обох Лімбахів у Дрогобичі. По році ми знов здибались у Львові. Вони знов жили оба в убогій, голій, нужденній халабудці при Академічній вулиці. Старий Лімбах був такий самий, як у Дрогобичі, бідно вбраний та безжурний, усе чимось занятий, та все готов фуркнути від того заняття в безконечні розмови про літературу та естетику. Молодий Лімбах був слухачем університету, мав дуже добру лекцію в одного із університетських професорів, — перед ним стелилася дорога до життя, щоправда, повного праці, але достатного та урегульованого, далекого від тої пролетарської голоти, до якої так привик його батько.
- ↑ Матура — іспит зрілости, що давав право перейти на університет.
