горизонтів та нерозгаданих загадок, як і само життя.
— Та невже можна задавати собі такі питання? — запитав несміливо Борис, якому зашуміло в голові від тих несподівано розкритих перед ним далеких перспектив.
— Не лише можна, але й треба, — мовив Міхонський.
— І є надія дійти в таких речах до правдивої відповіді?
— Скажи: до якоїсь відповіді! — з притиском мовив Міхонський. — Що значить «правдива» відповідь? Що для нас правдиве, для інших, пізніших може бути вже не зовсім правдиве. Головна річ: відповідно поставити питання і дати на нього відповідь згідну зі звісними нам фактами. Інші будуть мати більше фактів, або розумітимуть наші факти не так як ми, то й відповідь їх буде інша. Ну, та годі про це. Ще маєш час на такі речі. Ти ще — він усміхнувся ласкаво — на пляніметричнім погляді стоїш. Читай далі! Читай не багато, не швидко, а старайся доходити до стереометричного погляду. Тоді поговоримо про це більше.
Від того часу Борис під проводом Міхонського прочитав усі найкращі твори Ґете, Шіллера, Лессінга та Вілянда. Шекспіра читав у німецькім перекладі, бо в Перемишлі не було нікого, хто б навчив його англійської мови. За принукою Міхонського він зараз у п'ятій клясі записався на французьке, і по двох роках дійшов до того, що міг в оригіналі читати Мольєра, Расена та Корнеля. Знаючи латин-
