вродження, вже ось місяць сидить. Та й ще держать його тут, в такій муці, і не досить на тім, щодня дають йому 14 кр. з його власних грошей. Бо як його поліціяни спіймали, таки на двірці[1], скоро йно приїхав, то відібрали тутка в нього той абшит, та й 39 ринських, і з тих грошей його й годують.
— І свідоцтво шкільне з восьмої кляси, — доповнив Стебельський, — три книжці, 39 ринських і свідоцтво шкільне з восьмої кляси, — пробубонів ще раз, немов учився на пам'ять цього речення. А відтак підвівся на підлозі, сів і обертаючи своє біляве лице без барви і без виразу до Андрія, спитав:
— Et dominus… intelligit latine?
— Intelligo.
— Et germanice.
— Intelligo.
— Und sie… Sie kennen die allgemeine Geschichte von Gindely… die hat man mir abgenommen, drei Bände: Geschichte des Alterthums, Geschichte des Mittelalters und die… die Geschichte der neuen Zeit[2].
— Вчений чоловік… розумна голова… — лепотів сам про себе дід, — та й шкода його, що так пішов! То вже така їх фамілія… І мати небіжка так пішла…
