їм винен? Чи я вкрав що, чи вбив кого? За що ж мене можуть держати? — І з тим словом він знявся з підлоги і став коло дверей, приложивши лице до забитої кватирки, де крізь невеличку шпарку видно було кусник сіней і мигали, мов тіні, поліціянти, проходячи сіньми.
— Діду Паньку! — обізвався тим часом селянин, що лежав горілиць на ліжку, — діду Паньку, чи не ви то вибрали мені з файки[1] решту тютюну?
— Ні, не я, — відповів дід, — там у вас інший гість був.
— Хто такий? — спитав селянин, грізно насупивши густі, чорні брови.
— А от наш «бургер»! Адіть, ще гризе мачку.
Селянин хвилю мовчав, гнівно поглядаючи в кут, де чяпів Бовдур, а відтак не кажучи й слова підійшов ід Бовдурові і затиснутим кулаком ударив його так сильно зверха в голову, що Бовдур аж ковтнув головою о стіну.
— Ти, Бовдуре смердячий, чи я тобі раз казав, щоби ти не лазив до мене в гості! Не руш того, що моє! Зась тобі до моєї праці!
Замість відповіді Бовдур ногою що сили копнув селянина в живіт, хоч сам при тім такий почув біль у нозі, що аж йойкнув. Селянин захитався і оперся плечима о стіну.
— А грім же би тебе розбив! — крикнув він, — то ти ще так мені платиш за моє добро?
- ↑ Файка — люлька.
