Е, що то ви, молоді яндруси[1], говорите!…
По місті тротуарами ходять та ходаки з долин висмикують[2] — велика штука! А зловлять хатраки[3], то також що? Заведуть на дідівню[4], кобзнуть там чи й не кобзнуть[5], та й по всій історії. Вам би от… Та де вам! Вам як лиш розказати про таке, то вже поза плечима мурашки забігають. Або то ви знаєте, що хлопська комісія? Там то би оттакому Лехкевичові в її руки дістатися! Почув би, по чому перець.
Я про себе кажу. Були такі, що ще гіршу соломаху коштували. Але й я також зазнав, що зазнав. Ну що, така вже, видно, чоловікові дорога судилася. Чи від долі, чи від злих людей — хто то знає? Досить, що таке життя! От уже оце двадцятий рік у криміналі сиджу, а ви гадаєте, що то пальцем перекивати? А скоро на світ, я знов мушу до свого — по чужих коморах
