а він не може його відразу задушити. А я знов одебелів цілий, коли погадав собі, що ще треба буде одну ніч ночувати в того чоловіка без серця. Та й за що стільки муки? От, по правді сказати, може ми були забрали з на-сто ринських, та й з того більша часть йому повернулася. А хлоп був багатий! В нього в коморі аби руки добрі, то можна було й не так попастися!…
— А тут кум присяжний лишиться через день пильнувати арештанта, — сказав відходячи війт.
Присяжний осмотрив на мні ланцюг та колодку, а відтак сів собі на порозі, балакаючи то з господарем, то з господинею, то з бабою. Господар з-під шопи витяг плуг, виніс ярмо, далі пішов до волів подивитися. За той час уже жінка й обід зварила. Кличе його до хати.
А тут я такий ослаблений, такий болющий, такий голодний, що Господи. А ще на призьбі, в тіні, то й холодно якось, хоч сонечко вже геть-геть високо. Виповз я на сонце, сів собі на плиту, та й дивлюся до сіней. Чую, ложками калатають, говорять, присяжного просять до обіду.
— З Богом Святим, най Бог благословить! — відповідає присяжний (сидить на сінешнім порозі, обернений до мене плечима). — Я, — каже, — дещо поснідав, а незадовго жінка принесе мені свій обід.
А про мене й гадки не мають. А тут мені борщик підбиваний так запах, так
