Зараз з нього шнур той зняти!
Ми касуєм весь процес[1]!
„Більше маєш ти заслуги
Між звірями, ніж хто другий!
А гріхи ті, що за них
Мав ти висіть, правду рікши[2],
Всі не варті торби січки
Супроти заслуг цінних.
„Тільки слухай: в добру пору
Ти зо мною в Чорногору
Завтра рушиш скоро[3] світ;
Лиш я сам до того льоху,
Де є скарб царя Гороха,
Буду знати тайний хід“.
„Царю, — Лис сказав маркітний[4], —
З радої душі охітний
Я з тобою йти в ту путь.
Та в предсмертну я годину
Шлюбував[5], коли не згину,
За гріхи покуту збуть.
„Пішки до Пелопонесу[6],
Відтам аж до Херсонесу
Шлюбувався я піти.
Як поверну, ясний пане,
Скарб відразу весь твій стане,
Найбагатшим будеш ти!“
