[…] и наидоща ꙗ Козарѣ сѣдѧщаꙗ на горах сихъ в лѣсѣхъ и рѣша Козари . платите намъ дань . съдумавше [же] Полѧне и вдаша ѿ дыма мечь […]
[…] [И]маху дань Варѧзи изъ заморьꙗ . на Чюди и на Словѣнех . на Мери . и на всѣхъ Кривичѣхъ . а Козари имаху на Полѧнѣх̑ . и на Сѣверѣх̑ и на Вятичѣхъ . имаху по бѣлѣи вѣверицѣ ѿ дыма […]
Лаврентьевская летопись // Полное собрание русских летописей. – Т. 1. – Л., 1926. – Стб. 17; 19.
Їхній володар зветься іша; їхній верховний правитель є хазар каган, але останній є господарем лише по імені, справжня влада належить іші, тому що він займається справами правління і командування військом, займає таку позицію, що йому нема перед ким звітувати, хто би був вищий за нього. Їхній верховний вождь сповідує іудейську віру, як і іша, воєнні командири та знатні люди, які є з ними, решта ж хозар сповідує релігію подібну до тієї, що мають турки. Їхня столиця – Саригшин. Посередині неї є інше місто, що називається Габ Н-л-'(Хамліх). Узимку місцеве населення мешкає у цих двох містах, з настанням весни, однак вони виходять з них на степ, де залишаються до настання зими […]. Їхній володар, іша, обложив податком заможних і багатих (мусульман), аби вони виставляли вершників у кількості, співрозмірній з їхніми статками або успішністю їхніх занять. Вони щороку воюють проти печенігів. Сам іша завідує даниною, яку він одержує, і іде на війну з власним військом. Царське військо складається з десяти тисяч вершників, як тих, хто служить постійно, так і тих, хто був виставлений заможними в рахунок підданства.
Хвольсон Д. Известия о хозарах, буртасах, болгарах, мадьярах, славянах и руссах Абу-Али Ахмеда бен Омар ибн Даста. – СПб., 1869. – С. 15–18. Переклад з арабської мови.