ПОМІЧНА Помічна — місто районного підпорядкування, розташоване за 70 км на південний захід від обласного центру. Великий залізничний вузол. Населення — 13 200 чоловік. Заснування міста пов’язане з інтенсивним будівництвом залізничних шляхів у пореформений період. У 1868 році стала до ладу лінія Ольвіополь—Єлисаветград, а в 1877 поблизу села Помічної утворено роз’їзд з такою ж назвою, біля якого виросло 9 хат залізничників. 1879 року цей роз’їзд перетворили на проміжну станцію1. Відправляли звідси в основному сільськогосподарську продукцію, а завозили для продажу лісоматеріали, залізо, камінь, сіль, дьоготь, свічки тощо. На початку XX ст. пропускна спроможність станції становила всього 800 тис. пудів на рік. Крім постійних робітників, тут працювали жителі навколишніх сіл, зокрема Помічної, Олексіївки й Піщаного Броду. їхній робочий день тривав 12 годин, а заробітки були мізерними. Досить сказати, що за розвантаження вагона вугілля в зимових умовах виплачували 80 копійок. Незадоволення залізничників тяжким економічним і політичним становищем переросло 1905 року у відкриті виступи проти капіталістів і самодержавства. Цьому сприяла революційна агітація членів Єлисаветградського комітету РСДРП. У 1911—1912 рр. у зв’язку з будівництвом залізниці Одеса—Бобринська на станції споруджено вокзал, паровозне депо, кілька кам’яних житлових будинків, приміщення для відпочинку поїзних бригад2. Продовольчі і промислові товари сюди завозили торговці й лихварі. Медичних закладів не було. Лише в 1913 році в казармі колійного майстра відкрили трикласну школу. Навколо станції швидко розростається поселення, в якому на 1916 рік налічувалось уже 88 дворів і 375 чоловік населення. Помічна входила до складу Піщанобрідської волості Єлисаветградського повіту Херсонської губернії3. Під час першої світової імперіалістичної війни під впливом агітації більшовиків і солдатів-інвалідів, які поверталися з фронту, по- мічнянські залізничники виступали за припинення війни. Разом з трудящими Єлисаветграда в січні 1916 року вони підтримали страйк робітників миколаївського заводу «Наваль», збирали кошти для них. Дізнавшись про перемогу Лютневої буржуазно-демократичної революції та про повалення самодержавства, залізничники і селяни навколишніх сіл влаштовували демонстрації, вимагаючи припинення війни й передачі підприємств і землі народові. Створений на станції місцевий орган влади — громадський комітет не зміг навести «порядку». Для придушення виступів робітників прибула сотня Терської козачої дивізії4. Однак залізничники подали допомогу революційному Петроградові, затримавши в серпні 1917 року ешелони корніловських військ. Після цього військовий міністр Тимчасового уряду видав наказ про створення на Помічній і ще на 22 станціях військово-польових судів5. За наказом командуючого Румунським фронтом реквізиційний загін перевіряв вантажі для фронту, вилучав більшовицьку літературу, в т. ч. газети: «Правда», «Окопная правда», «Голос пролетария». У жовтні 1917 року помічнянські залізничники підтримали страйк єлисавет- градських робітників. Після одержання звістки про перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді вони вимагали переходу влади до рук Рад, миру, запровадження робітничого контролю над виробництвом, конфіскації поміщицьких земель. 1 Список населенных мест Херсонской губернии и статистические данные о каждом поселении, стор. 248. 2 Краткое обозрение Одесского военного округа, вып. 6. Одесса, 1912, стор. 331. 3 Список населенных мест Херсонской губернии. Елисаветградский уезд. Александрия, 1917, стор. 212. 4 С. К. М е л ь н и к. Перемога Радянської влади на Півдні України, стор. 78. 6 ЦДІА СРСР, ф. 1837, оп. 6, спр. 270, арк. 118. 235
