Учасники зборів Лисичанського районного активу. 1920 р.
клялися віддати всі сили справі Леніна і неухильно виконувати його заповіти. Відповідаючи на заклик Центрального Комітету РКП(б), понад 300 робітників Лисичанська подали колективну заяву про вступ до партії. На руднику ім. М. Рухимовича у партію записалося 60 чол.[1]. Масовим був і вступ молоді до комсомолу. За перший тиждень після смерті великого вождя заяви про прийняття до Комуністичної спілки молоді подали 316 юнаків та дівчат[2].
Відбудовуючи народне господарство, партійні організації селища добилися значних успіхів в піднесенні матеріального і культурного рівня трудящих. В 1925 році у Лисичанську було відкрито тубдиспансер з нічним санаторієм на 25 ліжок. У 1926 році працювало дві лікарні на 115 ліжок, 4 амбулаторії, медичні пункти на кожному підприємстві, три аптеки. Населення обслуговувало 158 медичних працівників.
З кожним роком зростала культура гірників. Велика увага, зокрема, приділялась ліквідації неписьменності. У 1922—1923 рр. в Лисичанську було організовано 16 пунктів лікнепу. Робітники та селяни, у тому числі й жінки, які до революції не могли одержати освіту, вечорами наполегливо вчилися. Розширюється мережа загальноосвітніх закладів. У 1923 році відкрито три нові початкові школи. Добровільне товариство «Друг дітей» бере під особливий нагляд сиріт і дітей бідняків. їм видавалися одяг, взуття, підручники, зошити.
Першочерговим завданням була також підготовка кваліфікованих спеціалістів для промисловості. У 1921 році на базі штейгерського училища створюється гірничий технікум, який готував експлуатаційників, електротехніків, маркшейдерів та інших спеціалістів для шахт. В 1922 році на содовому заводі відкрито школу фабрично-заводського навчання[3] і 9-місячні курси по підвищенню технічного рівня робітників, на яких навчалось 152 чол.[4]. В 1924 році починають працювати хімічна профшкола, на базі якої в 1930 році організовано хімічний технікум, та гірничопромислова школа при руднику ім. Рухимовича.
Все ширше розгортали роботу культурно-освітні заклади. У червні 1920 року урочисто відкрито клуб робітників содового заводу. В наступні роки почали працювати клуби на шахтах, склозаводі «Пролетарій», були створені бібліотеки, діяли стаціонарні кіноустановки.
В 1923 році Лисичанськ став робітничим селищем, у 1924 році — Рубіжне (перейменоване в 1936 році у Пролетарськ), в 1927 році — Верхнє. За даними пере
