Сторінка:Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область.djvu/479

Матеріал з Вікіджерел
Сталася проблема з вичиткою цієї сторінки

пису, у Лисичанську налічувалося 11,3 тис. мешканців, у Верхньому — 16 тис., у Пролетарську — 9,7 тисяч[1].

Зростаючи і міцніючи, Лисичанськ віддавав свої багаті скарби справі соціалістичного будівництва. У 1928 році на шахтах Лисичанська почали застосовуватися врубові машини, скреперні установки та хитні конвейєри для транспортування вугілля. Роботи по технічному озброєнню шахт значно поліпшились після створення у 1935 році державного тресту «Лисичанськвугілля», який об’єднав 11 шахт. Вже у 1940 році кількість видобутого вугілля при допомозі машин становила 99 проц., а транспортування було механізовано на 95,6 проц. В цей період на шахтах Лисичанська працювало 50 врубових машин. За роки п’ятирічок видобуток палива збільшився у 2,5 раза[2].

На гіганта промисловості перетворився содовий завод ім. В. І. Леніна. Завдяки удосконаленню технології, поліпшенню використання апаратури, колектив підприємства домігся високої продуктивності праці, за рівнем якої випередив найбільші содові підприємства Західної Європи. В 1938 році виробництво соди досягло 405 тис. тонн і перевищило рівень 1913 року у чотири раз[3]3. У 1940 році завод давав 70 проц. усієї содової продукції, що була вироблена у країні.

В 1930 році дала перший струм підприємствам Лисичанська і навколишніх промислових районів збудована за планом ГОЕЛРО Сєвєродонецька ДРЕС. В 1934 році почала роботи по підземній газифікації вугілля Лисичанська дослідна станція «Підземгаз».

Новим підприємством поповнюється скляна промисловість. У 1930 році розпочато будівництво Лисичанського склозаводу, який введено в експлуатацію напередодні XVIII роковин Великого Жовтня — 5 листопада 1935 року. Проектну потужність заводу було освоєно достроково. Завод давав у рік 7 млн. кв. метрів віконного скла[4] — ЗО проц. продукції всіх склозаводів України.

Значні роботи по розширенню та обладнанню новою технікою проведено на заводі «Пролетарій», який 1 січня 1932 року став до ладу після реконструкції[5]. Виробництво віконного скла було повністю механізовано, ліквідовано важку працю склодувів. У 1936 році пущено в дію новий цех по виробництву полірованого скла. Тут вперше у країні встановили конвейєр шліфування та полірування скла.

Телеграма робітників і селян Лисичанського району, надісланої у редакцію газети «Правда», в якій повідомляється про масовий вступ у партію. 1924 р.

  1. Артемовское окружное статбюро. Список населенных пунктов Артемовского округа по данным переписи 1926 г. Артемовен, 1927, стор. 29—30.
  2. Н. В. Лопатин. У колыбели Донбасса, стор. 160—164.
  3. Производство кальцинированной соды. М.—Л., 1940, стор. 24.
  4. А. Гаевой. Возрождение хозяйства и культуры Ворошиловградской области. М., 1944, стор, 34.
  5. Газ. «Правда», 6 січня 1932 р.