Герой Соціалістичної Праці бригадир прохідницької бригади шахти ім. Мельникова І. М. Побока. 1960 р
їни приїхало багато комсомольців і молоді. З підприємств Російської Федерації було надіслано нову техніку, з інших республік прибули кваліфіковані кадри інженерно-технічних працівників. Вже у 1945 році на шахтах тресту «Лисичанськвугілля» налічувалося понад 50 електровозів, врубмашин, транспортерів та інші механізми. У 1949 році впроваджуються у виробництво вугільні комбайни. Завдяки все більшому застосуванню механізації трест «Лисичанськвугілля» у 1949 році перевершив довоєнний рівень видобутку вугілля. На-гора було видано 2,2 млн. тонн палива — на 200 тис. тонн більше, ніж у 1940 році. Неухильно збільшував випуск продукції содовий завод, який досяг у 1951 році довоєнного рівня. За самовіддану працю в роки Великої Вітчизняної війни заводові у 1946 році передано на вічне зберігання перехідний Червоний Прапор Державного Комітету Оборони. В 1949 році за успішне виконання завдань уряду по відбудові підприємства і розширенню виробництва завод нагороджено орденом Леніна[1]. Урядових нагород були удостоєні 39 передових робітників, у т. ч. ордена Леніна — Г. Й. Ляпін, І. І. Михайлов, М. К. Васильєв.
На кінець четвертої п’ятирічки основні галузі промисловості Лисичанська значно перевищили довоєнний рівень виробництва. За 1950—1966 рр. випуск валової продукції підприємствами міста зріс майже у 2,7 раза, досягши 160,3 млн. карбованців.
За роки семирічки у місті проведено будівництво ряду нових підприємств. У 1962 році став до ладу шиноремонтний завод, а у 1966 році дав першу продукцію завод гумотехнічних виробів, будівництво якого триває. Це — республіканська ударна комсомольська будова. Спорудженню цього підприємства багато уваги приділяє комсомольська організація. Молодь міста відпрацювала у 1962—1966 рр. на цій будові у позаробочий час більш як 25 тис. людино-днів.
Вперше у нашій країні в місті зародилось соціалістичне змагання за швидкісне проведення підготовчих виробок. Зачинателем цього руху виступив у 1952 році бригадир прохідницької бригади шахти № 1—2 ім. Мельникова комуніст І. М. Побока, який застосував подовжені 4-метрові шпури. Вже у 1952—1953 рр. бригада Побоки у 2—2,5 раза перевищила встановлені норми проходки гірничих виробок, довівши їх до 120 погонних метрів на місяць. Цей почин мав важливе значення, бо у 50-х роках зростання видобутку вугілля гальмувалося відставанням прохідницьких робіт.
Почин І. М. Побоки знайшов широке застосування. Бригада, яку очолював П. І. Гудь, на шахті № 1—2 довела швидкість проходки до 145 метрів на місяць, а бригада Я. М. Москаленка з шахти «Чорноморка» у 1964 році досягла середньомісячної проходки 204 метри. На шахтах міста була проведена велика робота по удосконаленню технології та механізації прохідницьких робіт. Завдяки цьому у 1964 році середньомісячні темпи проходки підготовчих виробок на всіх шахтах Лисичанська зросли у 3 рази порівняно з 1959 роком і досягли 128,6 метра. Досягнення лисичанських прохідників високо оцінив Радянський уряд. У 1957 році зачинатель руху прохідників-швидкісників І. М. Побока удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. За удосконалення методів і організацію швидкісної проходки гірничих виробок керуючому трестом «Лисичанськвугілля» І. О. Григор’єву у 1964 році присуджено Ленінську премію.
- ↑ Газ. «Правда», 20 січня 1949 р.
